«Єретик» ─ огляд трилера про випробування віри з Г’ю Грантом
Фільм «Єретик» ставить перед глядачами цікаве питання. Що страшніше — вірити у вищу силу, що контролює кожен наш крок, чи зовсім не вірити в неї? Саме цю дилему людського існування втілили Скотт Бек і Браян Вудс у своєму захопливому трилері «Єретик», який досліджує страх перед вірою. Фільм вирізняється з-поміж численних жахів про релігійних фанатиків, які вдаються до насильства. Адже він більше схожий на інтелектуальну гру, що змушує замислитися не тільки над історіями, які нам розповідають, але й над тим, хто нам їх розповідає.
Фільм майстерно подає тисячолітній вплив схожих релігійних наративів через лінзу напруги. Він створює жанровий твір, що одночасно задовольняє і на інстинктивному, і на інтелектуальному рівні. Цей фільм не лише стимулює серцебиття, але й активує розум — рідкісне досягнення у жанрі. Попри деякі недоліки фіналу, цей гострий фільм має всі шанси стати популярним хітом для A24.
Дві молоді місіонерки Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів, Сестра Барнс (Софі Тетчер) і Сестра Пакстон (Хлоя Іст), відповідають на запит про більше інформації від чоловіка на ім’я містер Рід (Г’ю Грант). Спочатку вони відмовляються входити в його дім, доки там немає жінки, але Рід запевняє, що його дружина у сусідній кімнаті пече пиріг, і дівчата навіть відчувають запах чорниці. Вони заходять і починають обговорення віри з Рідом, який одразу перевертає розмову, змушуючи дівчат обґрунтовувати свою віру так само як вони вірять у його слова про дружину на кухні — просто тому, що їм так сказали.
Без спойлерів, скажемо лише, що у Ріда є інші плани для сестер Барнс і Пакстон, і він піддає їх усе жорстокішим випробуванням. Першу половину фільму формує напруження між прагненням молодих жінок залишатися вірними своїм переконанням і страхом, що зростає. Чи зможуть вони словами врятувати себе від загрози? І чи взагалі існує правильна відповідь на питання Ріда? Сценарій Бека і Вудса — це майстерне поєднання релігійної історії та соціопатичної поведінки, що нагадує суміш «Пили» та «Мовчання ягнят».
Г’ю Грант чудово виконує свою роль, демонструючи темну сторону свого акторського таланту, яка стала помітною у його останніх роботах. Він чудово поєднується з Тетчер і особливо з Іст, чий персонаж — менш обізнаний у жорстокій реальності. Але її Сестра Пакстон не є просто типовою жертвою. Це по суті трійка головних акторів, і фільм би провалився, якби вони не виконали свої ролі так майстерно.
Завдяки обмеженій локації, значну роль у «Єретику» відіграє операторська майстерність Чон Чжун Хуна, відомого за фільмами «Служниця» та «Олдбой». Його камера знімає загрозливий дім із настільки потужним ефектом, що глядач починає відчувати напругу й клаустрофобію. Близькі кадри зі сльозами на очах і зловісними усмішками додають напруження. Завдяки цьому глядач відчуває себе так само замкнутим у просторі з головними героями.
Як можна очікувати від фільму, що так багато будується на діалогах, у «Єретику» настає момент, коли плани Ріда переходять у дії, і фільм дещо втрачає свою силу, адже невідоме змінюється на відоме. Проте «Єретик» залишається цілісним. І хоча деякі з рішень фінального акту можуть здатися трохи безглуздими в ретроспективі, це не відволікає у моменті, коли глядач відчуває себе так само безпорадно, як і героїні.
Висновок
Справжній жах «Єретика» полягає не стільки у насильстві, скільки у філософських питаннях, які піднімає фільм. Чому ми віримо в те, у що віримо? Чи лише тому, що нас так навчили? Чи є щось більше за книги, на які посилається Рід? «Єретик» — це фільм жахів про найстрашніші питання історії людства: що, як після смерті нічого немає, і що, як усе, на чому ми побудували своє життя, — це брехня. І все ж, це не такий антирелігійний фільм, як може здатися. Він залишає свої найглибші питання для вас, якщо ви достатньо сміливі, щоб на них відповісти.
Оцінка «Єретик»: 8 з 10.
Дивіться інші огляди фільмів на сайті.
