Огляд «Серфер»: Ніколас Кейдж знову на межі божевілля

8 травня в прокат в кінотеатрах України вийшов фільм «Серфер». Пропонуємо огляд цієї картини. Сподіваємось, наші відгуки допоможуть прийняти рішення – чи варто дивитись нову стрічку з Ніколасом Кейджем.

Якщо складати список улюблених фільмів із Ніколасом Кейджем, то у верхньому ешелоні точно опинився б «Поцілунок вампіра» (1988) — мабуть, найяскравіший доказ того, що він навряд чи стане звичним героєм романтичних стрічок. У цьому фільмі Кейдж грає на вигляд успішного чоловіка, життя якого після загадкового інциденту в улюбленому закладі летить шкереберть у таких диких і гротескних формах, що глядач уже не певен: це все справді з ним відбувається чи це лише в його хворій уяві. Це була блискуча акторська гойдалка між чорною комедією і проникливим зображенням психічного розладу, а сама гра Кейджа була настільки унікальною, що важко уявити когось іншого в цій ролі — настільки далеко він зайшов.

І ось, майже через 40 років і понад сотню фільмів потому з’являється «Серфер» — стрічка, де Кейдж знову проробляє той самий трюк. Фільм може зацікавити прихильників і дослідників його творчості, бо паралелі з «Поцілунком вампіра» помітні. Ба більше, сама можливість подивитися, як він підступається до схожого персонажа на цьому етапі своєї химерної кар’єри, справді інтригує.

Але для всіх інших «Серфер» радше видасться дивною й не надто вдалою кінодивовижею — з окремими яскравими моментами, які витягує чергове незабутнє перевтілення Кейджа, але без цілісного результату, який справді вражав би.

Сюжет «Серфер»

Кейдж грає чоловіка, який виріс у невеликому містечку на узбережжі Австралії. Але після сімейної трагедії він на довгі десятиліття опинився в США. На початку фільму він повертається додому й везе з собою сина (Фінн Літтл). Герой хоче разом із ним знову осідлати хвилі, на яких катався в юності, і показати дім, який колись належав їхній родині і який він зараз намагається викупити.

Але коли вони приїжджають на пляж, дорогу до води їм перегороджують так звані «Bay Boys» — зграя місцевих серф-панків, якими керує місцевий авторитет Скалі (Джуліан Макмехон). Це єдиний персонаж, що має більш-менш справжнє ім’я. Вони скандують: «Не живеш тут — не серфиш тут» і знущаються з кожного, хто намагається порушити цю негласну заборону. Чоловік пояснює, що він родом звідси, але йому ніхто не вірить. Його принижують на очах сина.

Зрештою син іде, але батько залишається. Чому — стає зрозуміло з флешбеків. Він спостерігає за пляжем із парковки й готує план дій. Дні минають під пекучим сонцем. Його принижують, обкрадають, цькують. Він поступово втрачає гідність і доходить до того, що шукає їжу по смітниках, обмірковує, чи не з’їсти щура, і п’є брудну воду з крана в туалеті, а потім — просто з калюж. Він міг би піти, але щось усередині змушує його залишитися, щоб подолати своїх кривдників. І він залишається. Щобільше — поступово сходить із глузду, доки не доходить до неминучого зіткнення зі Скалі та його бандою.

Сценарій та режисура

Задум у «Серфері», загалом, непоганий. Спочатку сценарій Томаса Мартіна ніби намагається дослідити кризу середнього віку та токсичну маскулінність. Але згодом виявляється, що йому особливо нічого сказати на ці теми. Основну частину фільму займає нескінченний ланцюг принижень, які повторюються і втрачають сенс. Фінал, здається, намагається відтворити останні сцени з «Таксиста» (Taxi Driver), змішуючи криваве насильство та іронічне катарсисне розв’язання. Але результат не вражає.

Режисер Лоркан Фіннеган, відомий за такими ж дивакуватими фільмами, як «Віваріум» (2019) та «Ноцебо» (2022), спочатку вміло передає сонячне марення в голові героя Кейджа і створює напружену атмосферу. Та ближче до кінця він ніби сам втрачає нитку — фільм перетворюється на довжелезний мем.

Акторська гра

Як і в більшості його стрічок, основна причина дивитися «Серфера» — це акторська гра Кейджа. І як завжди, саме вона рятує фільм. Тут повно химерних сцен, які ще з’являться в добірках на YouTube, але він грає не просто заради дивакуватості. У його виконанні видно біль людини, яка зібрала себе після старої ганьби, але тепер ризикує втратити все знову. Його відчай і впертість — це те, що штовхає героя до божевілля.

У фільмі також виділяється Джуліан Макмехон у ролі Скалі — чоловік, який зумів перетворити свої наймерзенніші риси на соціально прийнятну силу.

Висновок про фільм «Серфер»

Зрештою «Серфер» більше схожий на випробування для глядача: емоційно важкий, подекуди огидний, але без виразної ідеї чи нагороди за пережитий шок. І все ж, серед останніх ексцентричних проєктів Кейджа він цікавіший і амбітніший, ніж, скажімо, «Стрільці» чи надмірно перехвалений «Довгоніг». Але якщо хочете фільм із подібними темами, де все зроблено і глибше, і смішніше — знову ж таки краще переглянути «Поцілунок вампіра». А «Серфера», як і його героя, краще залишити пектися під сонцем.

Оцінка «Серфер»: 4 з 10

Дивіться інші огляди фільмів на сайті.

Огляд «Грішники»: Навіть вампіри сумують — фільм, що висмокче з тебе душу й змусить танцювати