Огляд «Одна битва за іншою»: відгуки та враження від фільму про опір і людяність

В прокат в Україні вийшов фільм «Одна битва за іншою». Ми підготували огляд картини та власні відгуки про неї, щоб ви могли скласти враження про новинку ще до походу в кінотеатр.

Фільм Пола Томаса Андерсона «Одна битва за іншою» виходить у час, коли конфлікт став щоденним фоном стрічки новин. Андерсон переносить роман Томаса Пінчона «Винокрай», дія якого відбувається у 1980-х, у глибоко гуманістичну історію про спротив. Вона звучить як політичний коментар до 2020-х, навіть без згадок MAGA чи Antifa. Сказати, що це фільм нашого часу, — надто просто. Так, автор передає вплив сучасних подій, але він водночас відсилає до «Битви за Алжир» і навіть до гріхів батьків-засновників США. Ми воюємо давно.

Сюжет «Одна битва за іншою»

Фільм «Одна битва за іншою» стартує з темпу, який зазвичай лишають для фіналу бойовика, і майже не гальмує. Революційна група French 75 проводить операцію на кордоні Мексики та США. Вони беруть у заручники офіцерів і звільняють іммігрантів. Групою керує Перфідія Беверлі-Гіллз (Теяна Тейлор) — вибухова сила природи. Вона знаходить полковника Стівена Дж. Локджо (Шон Пенн), принижує його сексуально й виводить із бази. Ця сцена спалює йому мозок, запускаючи психосексуальну одержимість Перфідією. Він бачить у ній «нижчу», бо сам расист, але водночас хоче, щоб саме вона контролювала його. Локджо починає переслідувати Перфідію, тоді як вона разом із партнером Бобом Фергюсоном (Леонардо Ді Капріо) веде опір. У них народжується донька Вілла.

Минає 16 років. Вілла (Чейз Інфініті) підліток. Боб — самотній батько, він усе ще в революції, але не менш турбується про доньку. Локджо залишається одержимим і починає серію рейдів проти French 75. Це змушує колишню союзницю Перфідії, Деандру (Реджина Голл), втрутитися. Вона витягує Віллу зі шкільної вечірки. Поки Деандра намагається вивезти дівчину, Боб шукає допомоги у сенсея Серхіо Сент-Карлоса (Бенісіо дель Торо), щоб уникнути переслідування. Але він не може згадати паролі, потрібні для зустрічі з донькою. Навіть революціонери забувають.

Навіть коли Боб сидить із косячком у руці, фільм тримає в напрузі. Це неспокійна енергія, яка жене сюжет уперед. Андерсон знову співпрацює з оператором Майклом Бауманом («Лакрична піца»). Тут той працює стримано, використовуючи рух камери, щоб підсилити напругу. Є кілька приголомшливих кадрів — наприклад, ранній план прикордонної стіни, схожої на картину. Але в основному оператор намагається встигнути за персонажами, які ковзають між безпечними місцями.

Атмосферу визначає ще й шалений саундтрек Джонні Ґрінвуда. Він створює теми з окремих інструментів. У середині фільму, коли Боб і Серхіо тікають від Локджо, здається, що звучить один клавіш фортепіано, а час від часу пролітає хаотична нота, ніби кіт пробіг по клавіатурі. Це працює — музика нагадує тривожний сигнал.

Робота акторів

Акторські роботи — окрема тема. Ді Капріо грає тонко, показуючи людину, яка не завжди лідер, але завжди вірна справі. Він вкладає пристрасть у революцію, коли треба, але основа його ролі — любов батька до доньки. Сцени з Інфініті додають фільму серця. Без цього зв’язку історія б не працювала. Тейлор і Голл очікувано сильні. Але найбільше говоритимуть про Пенна. Це його найкраща робота за роки. Він напружує м’язи, стискає зуби, ричить репліки, але вміє балансувати між правдою і карикатурою. Це абсурдна, але водночас страшна людина, яка прагне влади й готова стерти історію.

Це ключ. Без спойлерів: «Одна битва за іншою» розповідає про стирання. Про те, не вчать про Бенджаміна Франкліна на уроках історії, бо влада не хоче, щоб ми це знали. Андерсон піднімає багато тем, але ідея про білих чоловіків при владі, які пильно оберігають «чистоту раси» і перетворюють правду на міф, звучить дуже актуально. Особливо зараз, коли атакують саме те, що ми можемо вчити в школах і показувати в музеях.

І все ж «Одна битва за іншою» не перетворюється на агітку. Це історія персонажів, розказана мовою жанру бойовика. Фільм рухається і звучить так, як сучасне кіно рідко дозволяє собі. Будь-які актуальні підтексти глядач сам зчитує з розваги. Андерсон колись кинув кіношколу, коли викладач заявив: якщо хтось хоче знімати кіно на кшталт «Термінатора 2: Судний день», то йому тут не місце. Він вирішив, що це «доволі крутий фільм». І тепер його власна історія спротиву — теж акт протесту проти претензійності.

Висновок

Феноменальний сценарій Андерсона — це позачасова оповідь про опір, що грайливо переплітає впливи від історії радикального руху Weather Underground до кінематографічних зображень революції. Але водночас це динамічний, веселий і зворушливий фільм про людей, які опинилися всередині хаотичної машини. Це мовби оголений дріт, що іскрить із першої сцени і заряджає на всі 162 хвилини.

Але головне — це дуже людяне кіно. Андерсон по-справжньому дбає про своїх героїв. Ми відчуваємо роздратування Боба, його тривогу за Віллу. Багато «фільмів нашого часу» звучали лише гнівно чи цинічно. Андерсон піднявся вище. Його робота лишає місце для людяності й навіть оптимізму. Це не одна поразка за іншою. Це одна битва. Борись далі.

Фільм енергійний, сміливий і людяний. Він тримає напругу, але водночас дарує надію. Це одна з найсильніших робіт Андерсона за останні роки.

Оцінка «Одна битва за іншою»: 10 з 10

Дивіться інші огляди фільмів та серіалів на сайті.