Огляд «Грабіжник за покликанням»: коли злочин стає пошуком себе
В український прокат вийшов новий фільм «Грабіжник за покликанням» (Roofman). Це біографічна драма з Ченнінгом Татумом у головній ролі, яка намагається поєднати чарівність злочинця з людською слабкістю. Пропонуємо огляд та відгуки щодо картини, що розкривають її цінність для глядача.
Сюжет «Грабіжник за покликанням»
Фільм Дерека Сіанфренса, відомого завдяки картинам «Місце під соснами» та «Блакитний Валентин», цього разу намагається вийти за рамки авторського кіно й стати більш масовим.
Головний герой — Джеффрі Манчестер, колишній офіцер резерву армії США, який наприкінці 1990-х роках двічі на тиждень пробирався до фастфудів через незамкнені дахи, погрожував працівникам зброєю й грабував касу. За свої «погані рішення», як він сам каже у закадровому голосі, отримав 45 років ув’язнення. Але завдяки уважності до дрібниць — його «суперсилі», як називає це товариш по службі Стів (Лакіт Стенфілд) — Манчестер зумів утекти з в’язниці в Північній Кароліні.
Далі він ховається шість місяців усередині порожньої конструкції в магазині Toys “R” Us. Там знайомиться з Лі (Кірстен Данст) — розлученою матір’ю двох доньок, яка працює в магазині, і закохується в неї. Під новим ім’ям Джон Зорн він намагається почати життя заново.
Огляд «Грабіжник за покликанням»
Татум у ролі Манчестера показує не лише звичну харизму, а й глибину — у його погляді читаються докори сумління, страх і надія. Попри «жахливі рішення» героя, глядач співчуває йому, особливо коли він чекає в магазині на повернення Стіва з Афганістану, де той служить повторно. Ми навіть вболіваємо за його нову сім’ю — Лі та її дівчаток, яких зіграли Лілі Коліас («Гарненька») і дебютантка Кеннеді Мойєр.
Та фільм не обходиться без слабких місць. Менеджер магазину Мітч (Пітер Дінклейдж) — типовий «жахливий бос», яких зустрічав кожен, хто працював у рітейлі. Бен Мендельсон і Узо Адуба в ролях пастора Лі та його дружини теж виглядають як шаблонні персонажі — ввічливі, добрі, але порожні. Джуно Темпл, як подруга Стіва, повторює свій акцент із «Кілер Джо», не додаючи глибини. Лише Кірстен Данст вдихає справжнє життя у свою героїню — щиру, вразливу й емоційно відкрину. А от Мелоні Діас у ролі першої дружини Манчестера отримує лише кілька клішованих сцен «розчарованої жінки».
Попри ці недоліки, фільм «Грабіжник за покликанням» тримає увагу до фінальних титрів. Комедія влучна, а Татум, як завжди, чарівний у ролі простого, трохи наївного чоловіка. Є навіть сцена танцю і традиційний фан-сервіс у вигляді його оголеного тіла — все, чого чекає публіка.
Однак після титрів з’являється архівне відео з реальними кадрами злочинів Манчестера. Жертви описують його як «приємного хлопця», а новини подають його історію майже з гумором. Глядачі на прем’єрі сміялися під час цих кадрів не менше, ніж під час самого фільму. І саме тут фільм починає виглядати дивно.
Ці сцени змушують згадати документальну стрічку Гарретта Бредлі «Час» (Time), де герой Роб отримав 60 років за збройне пограбування банку й провів за ґратами 21 рік. Його історію ніхто не показував із такою «легкістю» чи гумором. Чому ж один злочинець отримує симпатію й виправдання, а інший — лише вирок?
Висновок
У фіналі Манчестер каже, що зрозумів: його близьким не потрібні були гроші — лише його присутність. Але це прозріння звучить порожньо. Сценарій не ставить жодного запитання про систему, яка штовхає людей до таких рішень, чи про травми ветеранів, що повертаються додому. «Грабіжник за покликанням» розповідає, що сталося, але не намагається розібратися, чому це сталося.
Фільм знятий стильно й акторський склад сильний. Але він занадто поверховий, щоб залишитися в пам’яті надовго.
Оцінка «Грабіжник за покликанням»: 6 з 10.
Дивіться інші огляди фільмів та серіалів на сайті.
