Огляд «Довга хода»: похмура антиутопія за романом Стівена Кінга

Оприлюднено від

В кінотеатрах вийшов фільм «Довга хода» за романом Стівена Кінга. Ми підготували огляд фільму та відгуки на нього, щоб ви могли скласти думку про нього.

Задовго до того, як стати «королем жахів», Стівен Кінг писав антиутопії під псевдонімом Річард Бахман. Це були похмурі історії з кінця 1970-х та початку 1980-х, у яких світ валився під тягарем економічної та соціальної кризи, а владу захоплювали авторитарні режими. Вони годували людей кров’ю й видовищами, щоб тримати в покорі зляканих і відкинутих на узбіччя.

Сюжет «Довга хода»

Ідея фільму «Довга хода» проста, але чіпка. Уявіть альтернативні 1970-ті. Америка після війни влаштовує щорічний конкурс для п’ятдесяти підлітків, кожен представляє свій штат. Завдання — йти без зупинок сільською дорогою зі швидкістю не нижче трьох миль на годину (4,83 км/год). Зменшив темп — попередження. Три порушення — і солдати з M16 відкривають вогонь на ураження.

Звучить монотонно, але саме в цьому сила. Лоуренс, маючи досвід чотирьох частин «Голодних ігор», добре знає, як показувати підлітків у пастці публічних кривавих шоу. Завдяки йому й акторам «Довга хода» тримає ритм. Серед десятків учасників ми зосереджуємося на кількох. Це жартівник Олсон (Бен Ван з «Каратель: Легенди»), дикий провокатор Баркобич (Чарлі Пламмер) і головна пара — чутливий Рей Ґарраті (Купер Гоффман) та життєрадісний МакВріз (харизматичний Девід Джонсон). У грі, де кожен сам за себе, вони знаходять спосіб підтримувати одне одного й іноді навіть допомагати іншим.

Поступово фільм перетворюється з історії про гонку на подорож. Камера Джо Вільямса тримає героїв у нескінченному чистилищі, де час і простір розмиваються. Майор у виконанні Марка Гемілла кричить і підганяє їх, та його карикатурна манера трохи вибивається з похмурого настрою. По дорозі підлітки минають дивні картини Америки, що розпадається: жінка самотньо стоїть перед церквою, покинуті крамниці. Це країна, де люди ладні знаходити сенс навіть у державних розстрілах.

Акторська гра та режисура

Хоча сценарій Дж.Т. Моллнера здається статичним, діалоги оживають на екрані. Актори створюють сильну динаміку: Гоффман і Джонсон — пара, яка тримає моральний центр. Поруч є ті, хто йде шляхом Баркобича — насміхається, підставляє інших і радіє чужій смерті. Минуле героїв окреслене ледь-ледь — лише натяками чи короткими сценами з Джуді Ґрір у ролі матері Ґарраті. Але сильна гра акторів робить ці прогалини частиною міфології, а не слабкістю.

Найбільше тисне сама хода. Це не хорор у класичному сенсі. Страх народжується з виснаження, з кожної миті, коли крок перетворюється на боротьбу за життя. Смерті тут жорстокі, навіть відверто криваві: кулі розривають голови, гусениці танків ламають кістки. Лоуренс не шкодує деталей — змушує нас відчути, як це йти з переламаною ногою чи не встигнути після нападу діареї. Діти кричать про допомогу, просять матір чи намагаються загинути на власних умовах. Кінг писав цю історію після В’єтнаму, й алюзія очевидна: це про призов, про юнаків, відправлених помирати наказом армії, поки країна дивиться на екрани телевізорів.

Звісно, зосередження лише на Ґарраті та МакВрізі робить пізніші смерті менш емоційними: ми просто не встигли ближче познайомитися з іншими. Але атмосфера невідворотності й безнадії залишається. І коли герої намагаються зберегти людяність навіть у момент смерті — це вражає. Для когось це помста, для когось — протест. Для Ґарраті та МакВріза — дружба, яка тримає їх на ногах довше, ніж дозволяє тіло. Стає очевидно: справжня довга хода — це люди, яких вони зустріли поруч.

✅ Плюси

  • Сильна атмосфера антиутопії, яка відчувається на кожному кроці.
  • Потужні акторські роботи Купера Гоффмана та Девіда Джонсона.
  • Влучна робота оператора Джо Вільямса, яка створює відчуття нескінченного шляху.
  • Жорсткий і чесний показ наслідків гри без прикрас.
  • Глибокий підтекст про війну, призов і втрату покоління.

❌ Мінуси

  • Другорядні персонажі майже не розкриті, тому їхні смерті менш емоційні.
  • Дещо карикатурна гра Марка Гемілла, яка вибивається із загальної тональності.
  • Статичність сюжету може здатися нудною для тих, хто чекає більше екшену.

Висновок

«Довга хода» — сильне й атмосферне кіно, яке тримає завдяки акторам і похмурій візуальності. Не ідеальне, але вражаюче.

Оцінка «Довга хода»: 8 з 10.

Дивіться інші огляди фільмів та серіалів на сайті.