Огляд «Балерина»: драйвовий місток у світ Джона Віка

Новий фільм «Балерина» — це спін-офф франшизи про непереможного асасіна «Джон Вік». Наскільки вдалою вийшла нова картина, розповість цей огляд, а наші відгуки допоможуть прийняти вірне рішення про необхідність походу в кінотеатр.

Сюжет «Балерина»

Події фільму розгортаються десь між «Джон Вік 3» і «Джон Вік 4», хоча хронологія трохи дивна, враховуючи участь Віка в обох і його появу тут. Та не суть. У центрі сюжету — Єва Макарро (Ана де Армас), танцівниця-вбивця, яку ми бачили на кілька секунд у першому акті «Парабелуму». Після того, як її батька вбив загін кілерів під командуванням загадкового Канцлера (Ґебріел Бірн), Єву взяв під опіку Вінстон Скотт (Ієн Макшейн) і передав до Директорки (Анджеліка Гʼюстон) — очільниці Руської Роми, клану вбивць, що однаково добре володіють як ножем, так і па-де-де.

Початкові бойові сцени режисера Лена Вайзмана можуть розчарувати фанатів «Віка». Тут багато монтажу на ударах, нестабільної камери, хаотичного руху — тобто саме того, чого уникали фільми з Кіану Рівзом. Хореографія здається слабшою, а трюки — менш вражаючими. Оператор Ромен Лакурба намагається тримати дистанцію, щоб не втратити орієнтацію у просторі, але монтаж Джейсона Баллантайна й хитка камера кидаються в очі, особливо якщо ви нещодавно передивлялися основну серію.

Драйв після повільного розгону

Та варто дати Єві місію — знайти вбивцю батька — як історія починає оживати. Побачивши знайому мітку на одному з убивць, вона запускає власну криваву помсту. У цьому — вся суть фільмів цього всесвіту. Джон Вік помстився за пса. Єва Макарро — за тата. На її шляху з’являється Норман Рідус, якого, на жаль, використовують надто мало. У Празькому «Континенталі» він підказує їй, як знайти Канцлера. Вона починає методично знищувати його імперію, і це буквально — вогнем і зброєю. Директорка викликає самого Джона Віка, щоб зупинити бунтівницю.

Коли в історію повертається Канцлер, дії на екрані стають динамічнішими, а сюжет — зрозумілішим. Особливо вражає бійка в засніженому ресторані — вона божевільна, креативна й зовсім не шаблонна. Її передує найкумедніший момент фільму, коли телевізор перемикає сцени з Бастера Кітона та «Трьох бовдурів», натякаючи на джерела натхнення. Атмосфера настільки змінюється, що здається, ніби Стахелскі сам прийшов на майданчик або принаймні сидів у монтажній. В цей момент фільм починає працювати на повну.

І «Балерина» вже не втрачає цієї динаміки до самого фіналу. Повернення Джона Віка, яке вже заспойлерили в трейлерах, виглядає радше як сервіс для фанатів, але Рівз тут з’являється більше, ніж очікуєш. І як завжди він тягне на собі навіть найслабші сцени. Ана де Армас впоралася із роллю, хоча її виконання не надто запам’ятовується. У той час як Рівз передає в кожній бійці втому й вік, додаючи реалізму, де Армас у поєдинках виглядає надто плавно. Хоча на то вона й балерина. Але драматичні сцени їй вдаються, і вона не намагається зіграти більше, ніж потрібно.

Сценарій

Щоправда, сценарій Шея Геттена часом дратує. Всі ці пафосні репліки типу: «Коли маєш справу з кров’ю, мусять бути правила» — звучать як дешевий кітч. У «Віках» діалоги будувалися через дію й міфологію, а не через заїжджені фрази.

Цей поверховий підхід торкнувся і бойових сцен. Уявіть: озброєні маски-штурмовики по черзі вбігають до кімнати, де Єва стоїть серед десятків гранат. Не найкраще рішення. Але коли «Балерина» справді запалює, то про це забуваєш. У фіналі її переслідує ціле європейське село — і це вже повноцінне каскадерське шоу з елементами німого кіно.

Висновок

Можливо, не варто сприймати «Балерину» як щось самостійне. Це місток між двома частинами великої франшизи. І він достатньо міцний, щоб донести нас до наступної зупинки.

«Балерина» — це непоганий бойовик, який навряд чи зможе вийти з тіні Джона Віка — однієї з найкращих сучасних франшиз. Йому важко не здаватися блідим порівняно з досконалим квартетом фільмів із Кіану Рівзом, особливо якщо прямо порівнювати слабкі місця цього спін-офу з сильними сторонами режисера Чада Стахелскі. І все ж нова героїня встигла перейняти кілька вдалих прийомів від свого наставника. Фільм набирає оберти повільно, але наприкінці вже говорить мовою дії, де і монтаж, і хореографія стають чіткішими. Останній акт — це майже суцільна, трохи божевільна екшн-сцена, саме така, яку хочеться побачити в історії з підзаголовком «зі світу Джона Віка».

Оцінка «Балерина»: 7 з 10 — для фанів «Джона Віка» і тих, хто шукає стильний екшн на вечір.

Дивіться інші огляди фільмів на сайті.

Огляд «Місія неможлива: Фінальна розплата» ─ наскільки вдалим вийшов фінал франшизи про Ітана Ханта