Огляд «Місія неможлива: Фінальна розплата» ─ наскільки вдалим вийшов фінал франшизи про Ітана Ханта
22 травня на екрани українських кінотеатрів вийшов шпигунський бойовик «Місія неможлива: Фінальна розплата». Це остання частина в серії «Місія неможлива», щодо якої було багато очікувань. Чи вдалося творчій команді створити достойний фінал історії Ітана Ханта, розповість цей огляд. Сподіваємось, наші відгуки допоможуть вам вирішити, чи варто йти в кіно на фільм «Місія неможлива: Фінальна розплата».
Одна з найкращих сцен у «Місія неможлива: Фінальна розплата» починається з того, що Ітан Хант у виконанні Тома Круза крутить штурвал у підводному човні — і формат зображення розширюється з широкого екрана до повного IMAX. Це справді дотепний хід. Адже Том Круз після «Топ Ґан: Маверік» вважається чи не рятівником кінотеатрів. Тож цілком логічно, що навіть в іншій ролі він буквально керує тим, що бачить глядач.
Довгий вступ
Шкода лише, що таких розумних моментів у «Фінальній розплаті» небагато. Стрічка забуває все, що зробило цю франшизу культовою, і починає з незграбної, перевантаженої першої години, яка нагадує найдовший дайджест «Раніше у…» за всю історію кіно. Повторення й пафос доходять до межі самопародії — це найслабший сегмент у всій серії. Але той факт, що фільм зумів вирулити з цієї ями, можливо, й є найбільш вражаючою «місією» Ітана Ханта.
Чесно кажучи, останнім часом якщо хтось і заслужив на овації у світі бойовиків, то це саме Хант. Тому перший акт не просто нагадує, на чому ми зупинилися у «Місія неможлива: Розплата. Частина перша» (2023), а й підкреслює, яку вагу цей герой має у жанровому кіно останніх тридцяти років.
Режисер Крістофер МакКуорі, який написав сценарій разом із Еріком Єндресеном, одразу подає «Фінальну розплату» як своєрідний «Фінал» для серії — згадує не тільки попередній фільм, а всі сім частин, перетворюючи Ханта на міфічну постать.
Але Ітан — не супергерой. Він просто той, хто завжди береться за завдання і доводить справу до кінця. Такий рівень міфологізації з першої ж хвилини — трохи перебір. Навіть якщо всі погоджуються, що Круз із Хантом це заслужили, хіба для цього треба дванадцять кіл пошани? Усі попередні фільми починалися з вибухових сцен — від підриву Кремля до трюків на літаку або проникнення на складні об’єкти. Цього разу такого ефекту немає. Поїзд стоїть на станції й довго не рушає.
Сюжет «Місія неможлива: Фінальна розплата»
Поки фільм «гріє двигуни», Ітан ховається, аж поки президент Слоун (чудова Анджела Бассетт, яка додає фільму глибини замість порожнього пафосу) не повертає його до дії. Його мета — зупинити нову загрозу: «Сутність», штучний інтелект, який вийшов з-під контролю і тепер загрожує всьому людству ядерною катастрофою.
До Ітана знову приєднуються старі знайомі: Лютер (Вінґ Реймз), Бенджі (Саймон Пеґґ), Ґрейс (Гейлі Етвелл), а також нові союзники — Паризь (Пом Клементьєфф, яка настільки блискуче виконує свою роль, що хочеться побачити її в головній ролі наступної частини) і Деґас (Ґреґ Тарзан Девіс). Есай Моралес знову з’являється в образі Ґабріеля — людського представника антагоніста-ШІ, а низка знайомих облич постійно з’являється, аби турбуватися, чи встигне Ітан врятувати світ. Серед них — Джанет МакТір, Голт МакКеллані та Нік Офферман. Зірка «Теда Лассо» Ханна Веддінгем переконливо грає адмірала на авіаносці, а Трамелл Тілман із «Розриву» має яскраву роль капітана підводного човна.
Це справді величезний акторський склад (і це ще без згадки кількох сюрпризів, які краще не спойлерити), хоча сюжет насправді дуже простий — особливо для фільму, що триває 170 хвилин. Ітан і його команда мають зупинити Ґабріеля та ШІ, аби врятувати людство. І все. Така простота дала МакКуорі та Єндресену змогу наповнити фільм двома речами: надмірним плануванням і справді видовищними екшн-сценами.
Гірка втрата
Хоча, варто зауважити, попередні частини мали ще й чудове почуття гумору — і саме цього тут дуже бракує. Один з фірмових прийомів серії — це відчуття «ви серйозно в це вірите?», коли Круз виконує трюки на межі можливого. Між стрибками з літаків і падіннями зі скель у кожному фільмі був лукавий погляд у бік глядача: ми знаємо, що це абсурдно, ви знаєте, що це абсурдно — тож просто тримайтеся міцніше. У «Фінальній розплаті» ця грайливість зникла, фільм сприймає себе надто серйозно. А це — справжня втрата для серії, яка дарувала нам одні з найвражаючіших екшн-сцен в історії кіно.
Але коли настає час для дії, МакКуорі й Круз не помиляються. Без спойлерів можна сказати: найкращі дві сцени тут — під водою та високо в повітрі. Схоже, команда вирішила, що на суші їм уже немає чого вигадувати. В IMAX ці моменти справді перехоплюють подих — десь між Джеймсом Бондом і Бастером Кітоном. Хореографія така, що Круза водночас сприймаєш як найсміливішого чоловіка на планеті й найупертішого. Коли Ітан дереться на зовнішній обшивці літака, буквально відчуваєш, як гравітація тягне його вниз, а вітер намагається здути. І в цей момент можна пробачити все, що не вдалося раніше. У час, коли цифрові ефекти дедалі частіше виглядають бездушно, можна цілком зрозуміти тих, хто готовий заплющити очі на провали — заради таких безсумнівних вершин.
Висновок «Місія неможлива: Фінальна розплата»
Давнім шанувальникам серії було б набагато легше зробити те саме — якби не було так очевидно, звідки взялися всі ці провали і як легко їх було уникнути. Круз і МакКуорі явно хотіли створити найбільший фільм франшизи — про це свідчить і хронометраж, і загальний настрій. До того ж, стрічка спершу мала назву «Розплата. Частина друга», тож цей гіперсерйозний тон, який виснажує першу годину, частково можна пояснити тим, що це — середина п’ятигодинного дійства. Але всі ці пояснення, передісторії й філософські діалоги насправді роблять фільм «Місія неможлива: Фінальна розплата» менш упевненою, а не більш. Нам не потрібно, щоб хтось казав, наскільки Том Круз важливий для кіно. Достатньо побачити, як він крутить штурвал.
Оцінка «Місія неможлива: Фінальна розплата»: 7 з 10
Дивіться інші огляди фільмів на сайті.
