Огляд «Фанатик»: коли кохання, шиза та гумор змішуються в одному флаконі
1 травня 2025 року в кінотеатрах України вийшов комедійний хорор «Фанатик» / Borderline. Цей огляд розповість, чи варта уваги ця картина. То ж читайте наші відгуки.
Режисери інколи знімають фільми зі своїми дружинами — ця справа не нова. Але це завжди ризик. Хтось, як Пол В.С. Андерсон, усе життя присвячує різноманітним бойовикам для Мілли Йовович. А хтось, як Бен Фалкон, ніяк не вловить комедійний талант Мелісси Маккарті — і всі спроби виглядають слабко.
«Фанатик» — це дебютний фільм Джиммі Вордена, автора сценарію до фільмів «Ведмідь під кайфом» та «Няня: Королева убивць». Це його чорна, токсична любовна записка до дружини Самари Вівінґ, яка тут грає головну роль. Але, як і попередні роботи Вордена, стрічка обіцяє бути дотепним поєднанням гумору та жорстокості — а виходить щось дивне, тонально розкидане і незрозуміле.
Сюжет «Фанатик»
Сюжет фільму «Фанатик» — це мікс з трилера про вторгнення в дім, фільму про одержимого фаната і кривавої комедії в стилі «Гра в хованки». Спочатку ми знайомимося з Полом Д’Юрсоном (Рей Ніколсон). Він — типовий псих, який зациклився на Софії (Самара Вівінґ), поп-зірці, яка стала акторкою. Вони ніколи не зустрічались, але це не зупиняє Пола.
Він убиває охоронця Софії, Бела (Ерік Дейн), танцює в її домі під музику як у «Ризикованих зв’язках» — і на цьому пролог закінчується. Минає пів року. Софія тепер зустрічається з гравцем НБА (Джиммі Фейлз), Бел одужує. І от одного вечора Пол тікає з психлікарні разом із купкою однодумців — і прямує до Софії, щоб «одружитися», хоче вона того чи ні.
Проблема в тому, що до моменту, коли «Фанатик» нарешті переходить до дійства — коли Пол і його банда божевільних вдираються до дому Софії й починають готувати весільну церемонію — Ворден уже встигає заплутати глядача. Замішано купу побічних сюжетів і другорядних персонажів. А основна динаміка — між одержимим Полом і розумною Софією — губиться.
Половина фільму — це дивні сценки, жарт про пазл із постера фільму «Джуніор» зі Шварценеґґером і ДеВіто, або сцени, які натякають, що справжній герой стрічки — охоронець Бел. Він — доктор Луміс у світі Лорі Строуд: Софія бореться за життя, а він — за вирішення проблеми.
Іноді хаос приносить смішні моменти. Наприклад, поліціянт на вулиці виконує хореографічний номер, готуючись до музичного кастингу. Або коли Пенні — божевільна подружка Пола, схожа на Гарлі Квінн (грає Ясмін Келдерс) — змушує Софію співати з нею «It’s All Coming Back to Me Now» Селін Діон під драматичний прожектор.
Але все це трохи відволікає. Стрічка біжить вперед без зупинки, постійно скаче по тонах — і губиться ще далі від токсичних стосунків, які мали б бути її серцевиною.
Акторська гра
Та коли фільм усе ж фокусується на Полі та Софії, в ньому з’являються блискучі миті. Ніколсон не має глибини, як його батько Джек, але є в ньому щось водночас жалюгідне й моторошне. Він завжди в костюмі не за розміром, з комічними вусами й усмішкою, що лякає. Його Пол може переплутати будь-кого з Софією — і це лише додає загрози. Він перетворює закоханість на зброю.
Вівінґ теж викладається. Особливо в другій половині фільму, коли її героїня стає справжньою «останньою дівчиною». Шкода лише, що сценарій дає їй надто мало. Софія — просто зірка, яка не цінує свого життя.
Іноді сюжет натякає, що Пол хоч і псих, але хоче її по-справжньому — і це могло б бути цікаво. Але кожен такий момент Ворден знецінює жартом. Фільм, як і Пол, постійно хоче сподобатись — і від того поводиться нервово й хаотично.
Висновок
«Фанатик» ─ це не так захопливо, як попередній фільм Вівінґ. Але у стрічці є свої яскраві епізоди. І хоча фільм балансує на межі провалу — усе ж не падає.
Оцінка «Фанатик»: 5 з 10
Дивіться інші огляди фільмів на сайті.
