Огляд «Едем»: фільм про утопію, що розсипалась на острові Флоріана
В Україні вийшов у прокат новий фільм «Едем» (спочатку його також називали «Еден»). Заснований на реальних подіях, він наробив чимало шуму та викликав неабиякий інтерес. Тож пропонуємо огляд «Едем» і відгуки про цю картину.
Люди краще уявляють Рай, ніж створюють його. Новий фільм Рона Говарда «Едем» («Еден») заснований на реальних подіях — історії експерименту з утопією 1930-х років на острові Флоріана, що входить до архіпелагу Галапагоських островів в Еквадорі. Точніше — це три окремі експерименти на безлюдному острові, де кожна група мала власне бачення, навіщо вона там.
Сюжет «Едем»
У фільмі «Едем» першими на Флоріані з’являються ідеалістичні німці: доктор Фрідріх Ріттер (Джуд Лоу) та Доре Штрах (Ванесса Кірбі). Вони настільки рішуче відмовилися від цивілізації, що Ріттер вирвав усі зуби, аби уникнути можливих проблем, і користується металевими протезами. Він їсть лише рослинну їжу, бо не визнає вбивства тварин. Їхня мета — не побудувати власну спільноту, а надихнути інших. Ріттер друкує свої листи з «новою філософією, яка врятує людство від самого себе», а Доре порається на городі й доглядає улюбленого віслюка. Вони не прагнуть компанії.
Та їхні публікації в німецькій пресі викликають інтерес. На острів прибувають троє: Гайнц Віттмер (Даніель Брюль), його син Гаррі (Джонатан Тіттель) і молода дружина Марґрет (Сідні Свіні). Ріттер не хоче з ними мати справу, тому родина зводить окремий будинок і систему збору води.
А потім на Флоріану висаджується Баронеса (Ана де Армас — наче блискавка краси та небезпеки). Вона з’являється на плечах чоловіків, яких привезла з собою. Її план — збудувати на острові розкішний готель «тільки для мільйонерів». Баронеса яскрава, підступна, брехлива, спокуслива. Вона у шовку, з червоною помадою та коштовностями. Чоловіки, що супроводжують її, — коханці, охоронці й робітники. Вони тягнуть на острів усе те «цивілізоване», чого Ріттер і Доре так зневажають. Утворюється третій табір.
Відтоді починається конфлікт фільму «Едем». Три групи змушені виживати на острові, стикаються з нестатками й ворожнечею. Вони не домовляються про правила. У них різні характери, цілі й цінності.
Огляд «Едем»
Спершу кожен тримається осторонь. Ріттер каже:
«Я не хочу любити свого сусіда, я хочу втекти від нього».
Він зневажає побожність Віттмерів і розпусту Баронеси. Але обставини змушують їх взаємодіяти — з неприязню або прямою агресією. Ми бачимо, як важко втримати голодних тварин від їжі на городі. А потім, як люди з голоду забувають про «цивілізовану» власність.
«Передайте, будь ласка, крадене м’ясо», — каже Гайнц Баронесі за її химерно вишуканим столом.
Ріттер відмовляється від зброї… поки не вирішує, що вона йому потрібна. А коли бере її до рук, наслідки не змушують чекати.
На острів прибуває відвідувач — справжній голлівудський мільйонер Ґ. Аллен Генкок (Річард Роксбург), який проводить наукову експедицію. Він каже мешканцям, що вони — живе підтвердження теорії Дарвіна про виживання найсильнішого. І ми бачимо, що саме означає «найсильніший» у цих умовах. Для Марґрет — це здатність самій народити дитину. Гра Сідні Свіні — один із найяскравіших моментів фільму. Її стримана, чесна, відважна героїня різко контрастує з іншими.
Режисура і сценарій «Едем» іноді губляться на більш ексцентричних персонажах. Групи настільки різні, що важко тримати їх у єдиній історії. Та фінал усе ж вибухає хаосом.
Сценарист Ноа Пінк («Тетріс») вибудовує сюжет, наче партію у гру Тетріс: фігури рухаються швидше й швидше, змінюють положення, щоб врешті скластися в цілісну картину. Чехов, який казав, що рушниця, яка з’явилася у першій дії, має вистрілити у третій, напевно, схвалив би цей сценарій. Адже Пінк, працюючи з ідеєю, яку створив разом із Говардом, у фінальній третині майстерно повертає всі ключові елементи, закладені на початку.
Оператор Матіас Герндль показує Флоріану без прикрас. Це не листівка з раю, а сувора й непривітна місцина. Саундтрек Ганса Ціммера додає відчуття тривоги й підводить історію до кульмінації насильства та хаосу.
Фільм «Едем» («Еден») нагадує: природа — не ідеалізований спокій. Вона жорстока, як казав Теннісон: «природа червона у зубах і кігтях». Людина може прагнути підкорити її або «повернутися» до неї. Але врешті-решт ми такі ж, як вона — дикі, суперечливі, небезпечні.
Висновок
«Едем» («Еден») цікавий, атмосферний і з сильними акторськими роботами, але йому бракує цілісності. Стрічка зачаровує образами й атмосферою, проте сюжет іноді розсипається, як недосконала партія у Тетріс.
Оцінка «Едем»: 7 з 10.
